Великий учитель В.О. Сухомлинський підкрес­лював: «Як музика не може прожити дня, щоб не взяти до рук музичного інструмента, не творити і не діставати від цього насолоди, — так людина не мо­же обійтися без книжки.

І.Я. Франко про книгу сказав так:
«Книги — морська глибина,
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перла виносить».
 

Народна творчість..:
1. Книга вчить, як на світі жить.

2. Хто багато читає, той багато знає.

3. Читання — ось краще навчання.

4. Книга допоможе в труді — виручить в біді.

5. З книгою подружишся — розуму наберешся.

6. Книга — твій друг, без неї, як без рук.

Здавна наші предки любили і цінували книги. Так, щоб книга зберігалася, титульна сторінка її часто була із шкіри, або прикрашена коштовним камінням, перлинами. Перша літера, як правило, писалася великою червоною літерою, прикрашалася квітами.

І перш ніж стати книгою у сучасному вигляді, вона пройшла складний, довгий шлях.

Народилася книга давно. А хрещений батько Іван Федоров. Перша друкована книга з’явилася у Москві у 1564 р. (Апостол). Понад 10 років працював Федори над створенням друкарні. Цілий рік друкував свою першу книгу.

У Москві працювати Федоров не міг — книгодрукування було там припинено, бо духовенство бояло ся росту свідомості людей через книги. Тому Федора поїхав до Львова і заснував там свою друкарню.

Перша друкована книга в Україні була завершена у 1574 році, називалась «Львівський апостол».

Тривалий час Федоров жив на Волині, однак знову він вернувся до Львова, де і помер. У Львові біля ратуші височить пам’ятник Федорову.

У різних країнах використовувані різний матеріал для запису. Так у Єгипті використовували папірус. Кращим матеріалом, ніж папірус, була я роблена шкіра телят і ягнят. Це був тонкий і міцний матеріал — пергамент. До нас дійшло написане на пергаменті «Остромирове євангеліє».

Чим тільки не писали люди! Гострим каменем і кісточками, і металом, і глиною, і гусячими перами, і пізніше — різними ручками.

Найбільше видання у світі — це багато­томна збірка «Акти і публікації Британського парламенту 1800 — 1900 років».

Усі томи збірки важать разом 31 тонну. Для того щоб прочитати їх, потрібно понад 6 років. На оправу видання пішла шкіра 34 тисяч книг.

Практично у всіх країнах світу, розвинена поліграфія, видаються великими чи малими тиражами книги. Це і книги-гіганти, атласи, словники, довідники, енциклопедії, і книги-малютки.

Найбільша у світі книга знаходиться у Державній бібліотеці у Німеччині. За “Книгою рекордів Ганнеса — це гігантський атлас вагою 120 кг”. Виданий він у 1661 році і має розмір 170x110 см.

Перлиною слов’янської поліграфії вважаються байки Крилова, надруковані 130 років тому. Ця книга трохи більша за звичайну марку.

Найменша «бібліотека» в

світі — в індійському місті Амрістарі. В ній зберігається . од­на книга. Найбільша в світі бібліотека — в Москві. В ній нараховується понад 36 млн. книг, написаних на 247 мовах народів світу.

Персидський вчений візир Сахиб (жив у середині X століття) дуже любив книги. Він мав бібліоте­ку, що нараховувала 117 тисяч книг. Більшу части­ну життя візир проводив у сідлі, разом з собою в по­ходи брав бібліотеку. На перевозці книг було зайня­то 400 верблюдів. Цей караван був свого роду ката­логом. Верблюди завжди йшли у певному порядку.

Одна з найбільших дитячих бібліотек сьогодення — бібліотека-музей ім. А. Гайдара, що знаходиться неда­леко від Канева.

Люди багатьох професій беруть участь у створенні книг. Вчені, письменники працюють над змістом книги, у видавництвах редактори, художни­ки готують їх до набору, в друкарнях на спеціальних машинах виготовляються сторінки майбутньої кни­ги. Потім їх зшивають, переплітають, відправляють до магазинів та бібліотек.

Ми маємо можливість користуватися всіма тими духовними багатствами, що створили пись­менники і вчені — читати. А хороша книга — щирий друг і порадник, вона розвиває розум, формує душу.